Легенда гуцульського інструменту
Відвідати цю жовто-блакитну хату на Буковецькому перевалі – це можливість стати свідком людського таланту, поєднаного із неймовірною працьовитістю та унікальним характером. Тут живе Михайло Тафійчук – один із найвідоміших майстрів гуцульських народних інструментів. Він уміє працювати, жартувати та має особливі погляди на життя.
Тафійчук народився у 1939 році і від 14-ти працював ковалем у колгоспі в Ясенові за шість кілометрів від дому. Кував коней, вози, сани, робив плуги. Але водночас найбільше у житті любив музику. Не лише грати, а самотужки створювати музичні інструменти. Він ніколи цьому не вчився, але завжди міг просто подивитися на виріб і зробити так само.
…На вулиці середина осені, але у гірських селах вже добре відчувається подих зими – вітер і пронизливий холод не сприяють вуличним розмовам. Тому Тафійчук веде до майстерні. Ще з порогу треба пильнувати, аби не вдаритися головою об одвірок. Стеля низька, аби було тепліше. Тут він провів тисячі годин за роботою і тепер його існтрументи грають по всьому світу.
До мене постійно приїжджають. Такої країни вже нема, звідки люди не були би. Вже мене весь світ знає, ніде би не сховався
Окрім існтрументів, він сам зробив долота, токарню, сокири, сверла. Варить залізо у горні – як колись. Часто працює вночі, а спить по кілька годин на добу – більше не хочеться. І лише ледь прокинувшись він уже думає про роботу, яку треба зачинати.
Тут треба докінчити голосниці, тут доклеїти і верх доробити, щоб воно грало
Деревину для існтрументів Тафійчук шукає сам. Ліщина, бузина, явір. Питає поміж людьми, хто планує зрізати, чи переказують, що десь є.
До хати Тафійчука постійно приходять люди. Для гостей тут ніколи не шкодують травяного гарячого чаю з медом. Ось так сідаєш біля пічки, в яку щойно закинули дрова, дивишся на килим з оленями, слухаєш гуцульські награвання і вже нікуди не хочеться іти.
Пан Михайло зізнається, що грати на своїх інструментах йому вже важко – болить рука. Але все одно береться демонструвати, як звучить кожен. На усіх заграти не годен – їх надто багато. І хоча до його хати приходили сотні журналістів та інших зацікавлених, він не втомлюється знову і знову розповідати свою музичну історію. Про свої правила життя він каже так:
Ніколи пяний не був, курити - не курив, драки не мав ні з ким. Я капризний дуже, але жінка зрозуміла
Ледве витримав! Пропонували роботу у філармонії, але місто не люблю. Я музику дуже люблю і думаю, треба щось таке в житті робити, аби світ здивувати, аби це було інтересно для людей
