Наталя Кіщук – одна з найвідоміших майстринь гуцульського художнього ткацтва, котра мешкає у Яворі, що на Косівщині. Ткати гуцульські ліжники та автентичний одяг – справа, в якій жінка віднаходить саму себе, вбачає унікальний сенс культури горян, відчуває міцний зв’язок із предками. Та власним минулим.

Традиційне гуцульське ремесло сягає давнього часу, а самі ж гуцули кажуть, що ткали вже тоді, коли з’явились їхні прародичі у Карпатах, а отже точної дати зародження ткатцтва встановити майже неможливо. Можемо лише припускати, що давні знання цієї справи пов’язані із карпатським вівчарством. Сьогодні традиційне гуцульське ліжникарство та вівчарство – невід’ємний елемент культурного коду українців.

У родині Наталі Кіщук ткали та пряли завжди: бабця та мама займались виготовленням гуцульських ліжників все життя, тому і вона нині продовжує родинну традицію. Проте, як каже Наталя, був період, коли мама хотіла для доньки інший шлях: освоїти точні науки – фізику та математику. Дівчина навіть поступила в університет і провчилась там три роки. Згодом вийшла заміж та остаточно зрозуміла, що хоче займатись ліжникарством. Міське, урбаністичне життя трохи віддаляло Наталю від улюбленої справи. Але згодом глибина карпатського простору вдихнула нову видимість наснаги для майбутньої праці.

Для гуцулів слово «ліжник» означає все, що пов’язано зі сном. Лежати, спати, дрімати, перепочивати, відлежуватись. Наталя розповідає, що спершу виготовляла тільки ліжники у традиційній автентичній техніці – як бабця навчила. Згодом, вирішила більше експериментувати – наважилась створювати жіночий та чоловічий одяг, дотримуючись традиційної техніки. Зізнається, що до цього її наштовхнув чоловік Ярослав. Він і сам охоче допомагає дружині у ткацькій родинній справі.  У колекції Наталі та Ярослава розмаїта колекція не лише гуцульських ліжників, але і передовсім гуни, пальта, безрукавки унікальних та оригінальних кроїв, форм та фасонів. Гуни – це так званий гуцульський кожух.